Моя сторінка

Мрія стати вчителем виникла тоді, коли я ще навчалася у школі. На моєму життєвому шляху зустрілося багато талановитих, мудрих, творчих наставників. Завдяки їм я усвідомила своє покликання стати вчителем.

Після закінчення школи уже твердо знала, яку професію оберу. Роки навчання у Бродівському педагогічному коледжі імені Маркіяна Маркевича були стартом мого вчительського шляху.

Після закінчення коледжу доля привела мене у Переспівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. З 2014 року працюю вчителем початкових класів своєї рідної Княжівської ЗШ І-ІІІ ступенів і одночасно навчаюся у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. Я добре знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Знаю це напевно, бо виросла в сім’ї, в якій мама все життя пропрацювала в школі. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Моя мама – вчитель математики, старша сестра теж вчитель математики. Хіба могла я обрати іншу професію? 

Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. На роботі почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи - я щаслива. 

З роками я зрозуміла, що вчитель – це митець, який покликаний збудити дитячі душі. Тому свої уроки прагну перетворити в спільну роботу з дітьми, в довірливу задушевну бесіду. Розумію: вчитель не повинен приховувати від дітей свого серця, щоб вони не бачили лише вчительську сухість, а силою думки та живого слова має наповнювати дитячі душі жагою пізнання, творчою наснагою.